5 днів, щоб переконатися, що я не люблю non-fiction
Проект MyBook періодично радує списками відкритих для читання книг з топового рейтингу. Зазвичай такі подарунки присвячені святам - Новому року, до прикладу. Ось і на 8 березня вони пропонували 15 чудових книжок для вільного читання. І я не могла прогавити таку можливість: відклавши всі поточні книжні пригоди, вирішила ризикнути й спробувати прочитати якнайбільше книжок зі списку. І так вже воно вийшло, що художніх творів у списку був усього один, а решту доробок склав суцільний non-fiction.
І знаєте, що я зрозуміла? Що я і справді не люблю весь цей псевдо психологічний, суцільно поповий, абсолютно марний для витрати часу жанр. Такий популярний сьогодні. Такий брендовий і прибутковий. І такий суцільно-порожній, що стає сумно: як багато людей витрачають час на читання творів на 200+ сторінок, які обіцяють готові рецепти успіху, щоб зрештою зрозуміти, що ніхто ніяких секретів так і не розкриє. Краще в Діккенса та Ко перечитали...
У моєму списку березневого non-fiction були:
Знаєте, що у них спільного? Всі ідеї та концепції налагодження життя в різних сферах можна звести до 1-2 речень-тез або до списку конкретних практичних порад, які заледве займуть 20 слів і потребують такого всестороннього аналізу і «фільтрування» для виявлення дійсно логічних і продуктивних моментів, що легше самому провести дослідження й вибудувати власну систему. Решту об'єму займає суцільна вода й безкінечні, схожі на постулати секти, повторення обіцянок, безмежне повторення “історій з життя”, які замість мотивації сприймаються як пропаганда. Лише один «Код жінки» я б назвала відкриваючим нові й цікаві аспекти, та все ж потребуючим чіткого фільтрування методик.
У чому проблема сучасного non-fiction? У тому, що він порожній. Хочете бути митцями, кохати, впорядкувати гардероб, здоров'я, змінити тіло й емоційний фон? Шукайте власний шлях! Починайте з дослідження себе. глибокого і всебічного аналізу, з розуміння своїх мотивів, прагнень, мрій, коренів своїх проблем та напрямків, куди можна рухатися. І не витрачайте години на читання пустих і безглуздих історій, які навіть неадаптовані в культурологічному сенсі. Бо ніхто і ніколи не дасть вам детальну покрокову інструкцію, як бути щасливим і жити в гармонії з собою. Ніхто не знає, які саме думки шелестять у ваших скронях безсонної ночі. Ніхто крім вас не зазирне до вашої душі і голови. Немає універсальних рецептів, загальних директив, великих секретів, які вам залюбки відкриють і мов по волі чарівниці все в вашому житті зміниться. Бо змінити можете тільки ви самі. Та й як мотивація усі ці інструкції дуже сумнівні. Бо насправді поштовх “хочу як вони” далеко не такий ефективний, як “хочу бути собою”. Чи ви справді думаєте, що поради ставитися до дітей як до піраній допоможуть стати розуміючии батьеками? Поради щодо гардеробу у теплому кліматі - всього з двома категоріями речей “для теплої” і “для холодної” погоди підходять для суворих зим? Чи рецепт фондану і настанова відмовитись від побачень допоможуть знайти кохання? Або, згадавши вже ставший невимовно популярним “Шлях художника”, ви справді думаєте, що всі митці однакові? Чи Хемінгуей, Драйзер, Белль писали так, як писали, бо їм видали інструкції як стати гарним письменником? Чи Далі став Далі тому, що спитав у колеги, о котрій йому прокидатися і скільки в день писати?
Ну, справді... Хочете бути митцем - будьте ним. Хочете бути щасливими — знайдіть свої дрібниці і свої способи змінити власне буття. Можливо, вам для цього буде достатньо прислухатися до свого тіла і інтуіції, відкрити серце й розум і згадати, що таке дива. Годі дивитися на інших і заздрити їхнім заробіткам, досягненням, успіхам, щастю. Зазирніть у себе і знайдіть себе. І мабуть, я приєднаюся до Times. Щастя таки у тому щоб, забути про три «С» - complaining, complacency & comparing. І про порівняння, звичку дивитись на інших та заздрити їм - у першу чергу.
І знаєте, що я зрозуміла? Що я і справді не люблю весь цей псевдо психологічний, суцільно поповий, абсолютно марний для витрати часу жанр. Такий популярний сьогодні. Такий брендовий і прибутковий. І такий суцільно-порожній, що стає сумно: як багато людей витрачають час на читання творів на 200+ сторінок, які обіцяють готові рецепти успіху, щоб зрештою зрозуміти, що ніхто ніяких секретів так і не розкриє. Краще в Діккенса та Ко перечитали...
У моєму списку березневого non-fiction були:
 |
| Код жінки |
 |
| Секта |
 |
| Відмовляюсь обирати |
 |
| Француженки не сплять насамоті |
 |
| Гардероб у порядку |
У чому проблема сучасного non-fiction? У тому, що він порожній. Хочете бути митцями, кохати, впорядкувати гардероб, здоров'я, змінити тіло й емоційний фон? Шукайте власний шлях! Починайте з дослідження себе. глибокого і всебічного аналізу, з розуміння своїх мотивів, прагнень, мрій, коренів своїх проблем та напрямків, куди можна рухатися. І не витрачайте години на читання пустих і безглуздих історій, які навіть неадаптовані в культурологічному сенсі. Бо ніхто і ніколи не дасть вам детальну покрокову інструкцію, як бути щасливим і жити в гармонії з собою. Ніхто не знає, які саме думки шелестять у ваших скронях безсонної ночі. Ніхто крім вас не зазирне до вашої душі і голови. Немає універсальних рецептів, загальних директив, великих секретів, які вам залюбки відкриють і мов по волі чарівниці все в вашому житті зміниться. Бо змінити можете тільки ви самі. Та й як мотивація усі ці інструкції дуже сумнівні. Бо насправді поштовх “хочу як вони” далеко не такий ефективний, як “хочу бути собою”. Чи ви справді думаєте, що поради ставитися до дітей як до піраній допоможуть стати розуміючии батьеками? Поради щодо гардеробу у теплому кліматі - всього з двома категоріями речей “для теплої” і “для холодної” погоди підходять для суворих зим? Чи рецепт фондану і настанова відмовитись від побачень допоможуть знайти кохання? Або, згадавши вже ставший невимовно популярним “Шлях художника”, ви справді думаєте, що всі митці однакові? Чи Хемінгуей, Драйзер, Белль писали так, як писали, бо їм видали інструкції як стати гарним письменником? Чи Далі став Далі тому, що спитав у колеги, о котрій йому прокидатися і скільки в день писати?
Ну, справді... Хочете бути митцем - будьте ним. Хочете бути щасливими — знайдіть свої дрібниці і свої способи змінити власне буття. Можливо, вам для цього буде достатньо прислухатися до свого тіла і інтуіції, відкрити серце й розум і згадати, що таке дива. Годі дивитися на інших і заздрити їхнім заробіткам, досягненням, успіхам, щастю. Зазирніть у себе і знайдіть себе. І мабуть, я приєднаюся до Times. Щастя таки у тому щоб, забути про три «С» - complaining, complacency & comparing. І про порівняння, звичку дивитись на інших та заздрити їм - у першу чергу.
