Велике книгозвершення №3. "Атлант розправив плечі"

"Атлант розправив плечі» - ще один наріжний камінь сучасної літератури. Що тільки про цей твір не говорять - від того, що Айн Ренд відкриває очі й перевертає свідомість до філософських захоплень. І з першої сторінки він звучить, читається так, як ніби написаний саме для тебе. Бездоганний стиль, чудові персонажі самі ллються зі сторінок. Та чи став він відкриттям? Шедевром? Незабутнім твором? Для мене - ні. Це всього лиш дуже зручна «для вживання» й подана у бездоганній формі сплаву наукової фантастики, соціально-психологічної прози, детективу філософія об'єктивізму, у якій кожен може знайти безумовні плюси, але й немаленькі мінуси. Це філософія американської мрії, вільного капіталізму, обґрунтованого егоїзму, що ставить у якості наріжного каменю приватну власність й особисті права, виробництво й промисловість, така собі подана у формі великого роману політична притча з пропагандистським нахилом, що у легкості сприйняття ховає доволі нав'язливі ідеї. Не безґрунтовні, але й обмежені. Бо в усьому цьому ідеальному капіталізмі забувають про дещо важливе - духовність. Навіть мистецтво об'єктивісти зводять лиш до фізичного вираження абстрактних знань. А це вже - не для мене. Та й будь-яка розжована й так легко засвоювана філософія автоматично викликає в мене відторгнення. Це хороший роман, та у нього немає приводів бути настільки заполітизованним, пропагандистським і настільки довгим.