Велике книгозвершення №4. "Чумні пси"

«Шалені пси» - найстрашніше, найбезжалісніше з усього, що я читала. І знаючи, наскільки важко буде поглянути на цю притчу про знущання над тваринами, безетичні експерименти й відверті безпричинні знущання, я відкладала саме цю книгу Адамса. Та раз я уже подужала «Улісс», то змогла й це. Було болісно, важко й безумовно варто це зробити. Я б примушувала кожного читати цю книжку ще у дитинстві, зробила б її примусовою. І справа не тільки у гуманному ставленні до тварин і в тій революції змін, що викликала ця книга. А у тому, що пропустивши цю проникливу оповідь крізь себе, відчувши й полюбивши Шустрика і Рафа, ви вже ніколи не будете такими, як раніше. І може, якби усі читали цю книжку, світ був би не таким жорстоким, а ми - не такими байдужими. І не тільки до тварин… До "Чумних псів неможливо підготуватися, ніяким чином. Та всі ті огидні прояви людської жалюгідності й жорстокості варто відкрити й прочитати. Бо Адамс дивовижним чином відкриває тобі очі й свідомість, змиває зайве й нагадує про головне. Про етику, гуманність і що насправді має означати «бути людиною». І яке жалюгідне місце ми посідаємо серед створінь природи…